Географія
Географія — одна з найдавніших наук, багато її основ були закладені в еллінську епоху. Першою людиною, що використала таке словосполучення — «географія», був Ератосфен (276-194 до н. е.). Узагальнив цей досвід видатний географ Клавдій Птолемей в 1 столітті н. е. Розквіт класичної-західної географічної традиції відбувся в епохуВідродження, яка відзначається переосмисленням досягнень епохи пізнього еллінізму і значними досягненнями в картографії, які прийнято пов'язувати з ім'ям Герхарда Меркатора. Основи сучасної академічної географії в 1-й половині XIX століття заклали Олександр Гумбольдт і Карл Ріттер.
Географія як наука
Споконвіку основною сутністю географії був Об'єкт вивчення дослідниками та
теоретиками — саме, закони та закономірності розміщення та взаємодії
компонентів географічного середовища та їхніх поєднань на різних рівнях. Складність
об'єкта дослідження і широта предметної області зумовили диференціацію єдиної
географії на ряд спеціалізованих (галузевих) наукових дисциплін, що утворюють
систему географічних наук. У її рамках виділяються природні
(фізико-географічні) та суспільні (соціально-економічні) географічні науки.З
самих початків географія виникла як ціла система наук про географічну оболонку
Землі, її структуру та динаміку, взаємодію і розповсюдження в просторі її
окремих компонентів. Тому кілька тисячоліть людству пішло на вивчення саме
фізичної географії, в чому мало успіх, тим самим заклавши підвалини класичної
науки географії, як такої. Натомість, поодинокі дослідники пробували поєднували
й суспільні процеси в середовищі людей, накладаючи їх на особливості фізичної
географії. Таким чином починали зароджуватися нові напрямки географічних
досліджень, які, починаючи з ХХ століття н. е., уже здобули певні обриси. Такі
процеси та їхній глибокий аналіз дозволили в науці географії на сучасному етапі
відділити прородничо-географічну та суспільно-географічну науки, які тісно
пов'язані між собою спільними завданнями всебічного дослідження
природно-територіальних та виробничо-територіальних комплексів. Тому теперішня
основна мета географічних досліджень — наукове обґрунтування шляхів
раціональної територіальної організації суспільства і природовикористання,
створення основ стратегії екологічно безпечного розвитку суспільства. Хоча більшість
географів класичної школи продовжують визначати фізичну географію, як науку, а
решту її суспільних напрямків — похідними наукового пізнання та суспільними
проектами, що переплітаються з різними сферами та науками