Вівторок, 26.09.2017, 10:14
Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Пошук
Календар
«  Вересень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930
Архів записів
Друзі сайту

ЗОШ І-ІІ ст. с. Мислині

Краєзнавча інформація с. Мислині

Історія села Мислинь

Назва села Мислині походить від слова «мисливці». У давнину на   території села були густі ліси і протікала річка, у якій водилося багато риби. Основним заняттям людей було мисливство і рибальство. Тут  жили  мисливці,звідси і назва села Мислині.

Село було засноване в 1577 році. Після скасування кріпосного права село складалося з 32 дворів. Під час першої світової війни більша частина села була спалена або розібрана на окопи і бліндажі. Залишилося лише три садиби. Після війни село розбудувалося, стало 120 дворів, в яких проживало 688 осіб в убогих хатинках, у злиднях і нестатках.

У 1920 році, під час війни з білополяками, в селі Мислинях зупинився командир Першої кінної армії Будьонний, який, за переказами селян, купив у мешканця Мислинь Мишкевича коня.

Перша, так звана однокласна народна школа в нашому селі була відкрита у 1904 році. Зі слів першого учня цієї школи Левшенюка Андрія Давидовича, це був маленький дерев’яний будинок з однією класною кімнатою, де навчалося разом в трьох групах до 60 учнів. Вчилися від ранку до вечора, навчалися тільки взимку. Навчання в школі велося чужою українським дітям польською мовою.

У 1927 році була побудована нова двоповерхова школа. Під час Великої Вітчизняної війни школа була зруйнована. У 1949-1950 рр. школу було відбудовано.

7 квітня 1944 року село було визволене від німецьких загарбників. До 1947 року селяни нашого села працювали на своїх присадибних ділянках. В 1947 році селяни об’єдналися в колгосп імені Шевченка. Першим головою колгоспу був Сич Дмитро Семенович (1900 року народження). У 1950 році наш колгосп об’єднався з колгоспом «Перемога» села Ковбань. А в 1960 році, у зв’язку із зростанням колгоспів, було приєднано село Новосілки. І від цього часу колгоспи назвали «Комунар», який об’єднував села Мислині, Новосілки, Ковбань і хутір Кумовище. В колгоспі було побудовано цегельний завод, тракторну бригаду, ферми.

 

Географічне місце знаходження села

Село розташоване на правому березі  річки Гнилої Липи, південному сході Горохівського району Волинської області, на схід від міста Горохова. На південному заході від Мислинь розташоване с. Красів. На південному сході село межує з с. Новосілками, а на північному заході з с. Звинячим. Географічні координати с.Мислинь: 50 28’ 48” пн. ш ., 24 57’ 36” сх.. д.. Площа села становить 11,2 км2 з густотою населення 24,11 осіб/км2, кількість населення 270 чоловік.

Так з корисних копалин є торф на березі р. Гнилої Липи, гончарні глини, вапняки, пісок, які використовуються як будівельні матеріали.

Земельні ресурси – це опідзолені чорноземи сірі і темно сірі. Землі використовуються в сільському господарстві як орні землі, пасовища. Жителі села займаються вирощуванням зернових і технічних культур: пшениці, ячменю, цукрових буряків, розведенням великої рогатої худоби, свиней, коней, птиці. До 1947 року селяни працювали роздрібненим одноосібним господарством. Земля була поділена на дрібненькі ділянки. В 1947 році селяни об’єдналися в колгосп ім. Шевченка.

Місцевість села Мислинь горбиста. Один з горбів, який розміщений на півночі, називається Круковою горою, посеред села знаходиться великий і красивий ставок в якому водиться багато риби, а саме: коропа, окуня, амура, товстолобика, ляща, щуки.

Село знаходиться в лісостеповій зоні , середня висота над рівнем моря становить 212 м.

Фізико та економіко-географічне положення села

Село розташоване на правому березі  річки Гнилої Липи,  південному сході Горохівського району, Волинської області, на схід від міста Горохова.     На південному заході від Мислинь розташоване с. Красів, на південному сході село межує з с. Новосілки, а на північному заході с. Свиняче. Географічні координати с.Мислині: 50 28’ 48” пн. ш ., 24 57’ 36” сх.. д.. Площа села становить 11,2 км2 з густотою населення 24,11 осіб/км2, кількість населення 270 чоловік.

         Так з корисних копалин є торф на березі р. Гнилої Липи, гончарні глини, вапняки, пісок, які використовуються як будівельні матеріали.

         Земельні ресурси – це опідзолені чорноземи сірі і темно сірі. Землі використовуються в сільському господарстві як орні землі, пасовища. Жителі села займаються вирощуванням зернових і технічних культур: пшениці, ячменю, цукрових буряків, розведенням великої рогатої худоби, свиней, коней, птиці. До 1947 року селяни працювали роздрібленим одноосібним господарством. Земля була поділена на дрібненькі ділянки. В 1947 році селяни нашого села об’єдналися в колгосп ім. Шевченка.

         Місцевість села Мислині горбиста один з горбів, який розміщений на півночі, називається Круговою горою,  посеред села знаходиться виликий і красивий ставок в якому водиться багато риби, а саме: коруп, окунь, амур, товсто, лоб, лящ, щука. 

         Село знаходиться в лісосостеповій зоні , середня висота над рівнем моря становить 212 м.  

Історія виникнення  населеного пункту Мислині

         Село було засноване в 1577 році. Після скасування кріпосного права село складалося з 32 дворів. Під час першої світової війни більша частина села була спалена або розібрана на окопи і бліндажі. Залишилося лише три садиби. Після війни село розбудувалося стало 120 дворів, в яких проживало 688 осіб, в убогих хатинках, у злиднях і нестатках.

         У 1920 році, під час війни з білополяками, в селі Мислині зупинився командир Першої кінної армії  Будьонний, який за переказами селянин купив у мешканця Мислинь Мишкевича коня.

         З 1919-1939 за двадцять років панської Польщі здобути середню педагогічну освіту зумів лише один чоловік з села – Данилюк Павло, але ніде не міг найти роботи і тому збожеволів, більшість селян була неграмотними. В селі не було школи, клубу, бібліотеки.

         Перша, так звана однокласна народна школа в нашому селі була відкрита у 1904 році. По словах першого учня цієї школи Левшенюка Андрія Давидовича, це був маленький дерев’яний будинок з однією класною кімнатою, де навчалося разом в трьох групах до 60 учнів. Вчилися від ранку до вечора, навчання велось тільки зимою. Навчання в школі велося чужою українським дітям польською мовою.

         У 1927 році була побудована нова двохповерхова школа. Під час Великої Вітчизняної війни школа була зруйнована. У 1949-1950 рр. Школу було відбудовано.

         7 квітня 1944 року село було визволене від німецьких загарбників.

 

 

Село у післявоєнний час

До 1947 року селяни нашого села працювали на своїх присадибних ділянках. В 1947 році селяни об’єдналися в колгосп імені Шевченка. Першим головою колгоспу був Сич Дмитро Семенович (1900 року народження). У 1950 році наш колгосп об’єднався з колгоспом, "Перемога” села Ковбань. А в 1960 році, у зв’язку із зростанням колгоспів, було приєднано село Новосілки. І від цього часу колгоспи назвали „Комунар”, який об’єднував селами Мислині, Новосілки, Ковбань і хутір Кумовище. В колгоспі було побудовано цегельний завод, тракторну бригаду, ферми.

        

Спогади учасників громадянської війни

         Давно відгриміли залпи громадянської війни. Залікувала тяжкі рани  Українська  земля захвилювала високими врожаями, задиміла трубами заводів та фабрик. Щаслива дітвора вчиться у школі і тільки з книг та розповідей старших людей, з могил, обелісків, дізнається про долю батьків та дідів.

         Бібліотека маючи зв’язок з юними слідопитами провела зустріч з своїм односельчаном, учасником лютневих подій 1917 року, Левшинюком Андрієм Давидовичем.

         Ось що він нам розповідає:  „ З 1912 року я, Левшинюк Андрій Давидович був солдатом царської армії. 1914-1917 роки був рядом 57-го запасного піхотного полку, перебував в окопах Східного фронту. Сюди, в окопи приходили робітники з заводів і фабрик міста Твері, які розповідали нам про те, кому вигідна війна і кому вона несе не щастя і смерть. Вона пояснювали нашим солдатам, що ведеться підготовка до революційних дій і агітували прийняти в них участь. Один робітник сказав: „Вас посилатимуть проти революціонерів, робітників із зброєю в руках, але ви не повині стріляти в свого брата, а приєднатися”.

         В лютому1917 року робітники текстильної фабрики міста Твері вийшли на вулиці з червоними прапорами і лозунгами: „Геть війну!”, „Геть царя!”, „Хліба!”, „Свободи”. Коли один Ії офіцерів скомандував нам відкрити вогонь по „бунтівниках”, солдати всі перейшли на сторону демонстрантів. Під час походу демонстранти захопили склади з боєприпасами, обмундируванням і озброїлися. Вісім тисяч робітників гранатного зводу і тисячі патронного влилися в потік демонстрантів. В’язні з тюрем були розпущені, губернатор розстріляний. На мітингу обрали комітет із робітників, солдат і селян. Одним із представників комітету був я, Левшинюк Андрій Давидович. Я проводив агітацію проти царя. Головою комітету було обрано робітника Скварцова. Я, відбувши відпустку в рідному селі, залишився служити в частині, що була розміщена в нашому селі. Тут і залишився після демобілізації. В цей час був голод, розруха принесена війною. Було важко з продовольством.

         До мене, як члена комітету зверталися селяни за допомогою. Із Луцького інтендантства мені вдалось доставляти в село Мислині сухарі та інші продукти. Мною був створений комітет в селі Новосілки, куди входили Греба Ярмі, Демчик Іван і інші, а також в селі Кумовище, Галичани, Нового Зборишіва,Красова, Мислинь.